Сьогодні, гостро постає проблема порушення психічного здоров’я дитини через соціально-економічну ситуацію, що склалася в країні. Негаразди на роботі, матеріальна скрута, емоційне незадоволення дорослих та інше – все це переноситься на дітей і порушує психологічну рівновагу.
Дорослим потрібно
  • формувати партнерські стосунки в сім’ї, уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати проблеми;
  • мирно розв’язувати конфлікти, уникати зайвих стресових ситуацій;
  • проаналізувати, яких психологічних травм дорослі зазнали в дитинстві, і спробувати за допомогою психологів подолати їх;
  • ознайомитися з основами дитячої та вікової психології;
  • розвивати у своїх дітях здатність розповідати про почуття батькам і друзям;
  • виховувати в дітях уміння захищати  свої права.
Отож, турбуйтеся, щоб серце дитини не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання». Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою про неї, а не бажанням відмахнутись, образити.
Пам’ятайте!
  • якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
  • якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності;
  • якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;
  • якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
  • якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться сприймати інших;
  • якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе;
  • якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
  • якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
  • якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
  • якщо дитина живе в розумінні та привітності, вона вчиться знаходити любов у всьому світі.
ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:
«Підеш в школу, – ще довідаєшся…»;
«Може там з тебе людину зроблять!…»;
«Мені такий хлопчик (таке ледащо…)не потрібний …!»;
«Вчитель не такий»;
«Клас не підходящий, – не такий, як сусідній»;
«Наша школа гірша, ніж та (якась!)»;
«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся тут перед очима!»;
«Дай здачі, чого сидиш?»;
«Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…»;
«А чого від нього чекати гарного? Він же…»;
«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…»;
«Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..»;
«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…»;
«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…»;
«І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…»;
«Скільки це може продовжуватися…»;
«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».

 
ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:
«Ти мені дуже допоміг!»;
«Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»;
«Я подумала, а що як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше…»;
«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»;
«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»;
«Я в тебе вірю…»;
«Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»;
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж…»;
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?… А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»;
«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…».
«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»;
«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»;
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»;
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, порався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»;
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…».